Смурф, який не був ввічливим. Смурф, який не хотів ділитися

Чи завжди дитині легко пам’ятати про ввічливість? Чому іноді зовсім не хочеться ділитися? І чи означає «ділитися», що інші можуть брати твої речі без дозволу?

У цій книзі — дві завершені історії зі Смурфами про ситуації, з якими діти стикаються щодня.

У першій історії Смурф Скульптор так захоплюється створенням нової статуї, що перестає помічати почуття інших смурфиків. Він просить про допомогу, заважає друзям і забуває навіть подякувати. Та зрештою розуміє: талант і власні справи не важливіші за повагу до тих, хто поруч.

У другій історії Смурф Умілець не хоче позичати свої інструменти. Але тема виявляється значно цікавішою за просте «треба ділитися». Смурфики вчаться, що позичати — це добровільно, чужі речі не можна брати без дозволу, а якщо щось позичив — потрібно ставитися до цього дбайливо й обов’язково повернути.

Книга допомагає поговорити з дитиною про ввічливість, вдячність, особисті межі, повагу до чужих речей, уміння домовлятися та відповідальність за позичене — через гумор і пригоди, а не повчання.

Окремі пізнавальні сторінки від дитячого психолога після історій допомагають дитині краще розібратися, що означає бути ввічливим, навіщо казати «будь ласка» і «дякую», чи обов’язково ділитися та як правильно позичати чужі речі.