Смурф, який боявся темряви. Смурф, якому все випадало з рук.

Що сказати дитині, яка боїться темряви? І як підтримати її, коли після чергової невдачі вона вирішує: «Я нічого не вмію»? Як допомогти справлятися із невдачами, або що сказати дитині у якої все валиться із рук, ламаються чи розбиваються речі?

У цій книзі — дві завершені історії зі Смурфами про страх, самооцінку, підтримку та сміливість пробувати знову.

У першій історії Смурф Страхопуд боїться майже всього: грози, темного лісу, Ґарґамеля, навіть маленького равлика. Та найбільше — темряви. Уночі уява перетворює звичайні тіні й звуки на небезпеки, через страх він не може заснути й шукає підтримки друзів.

Смурфики щиро намагаються допомогти: залишають світло, займаються зі Страхопудом спортом, залишаються поруч. Та зрештою найкраще спрацьовує дуже проста й тепла річ — друзі по черзі приходять увечері й читають йому історії, доки він спокійно не засне.

Додаткові сторінки написані психологинею пояснюють дитині важливу річ: страх сам по собі не поганий. Це природна емоція, яка допомагає помічати небезпеку. Проблемою він стає тоді, коли його так багато, що страх починає керувати нами.

І книга не каже дитині: «Та нічого там боятися!». Навпаки, радить не сміятися з чужих страхів, говорити про них із близькими дорослими й знаходити маленькі способи зробити ситуацію безпечнішою. Страх можна поступово «приручати», і саме так народжується відвага.

У другій історії Незграбко дуже хоче бути корисним друзям, але щоразу щось перевертає, розливає чи псує. Зрештою смурфики починають відмовлятися від його допомоги, і Незграбко доходить до дуже болісної думки: «Мені нема місця в селищі. Я занадто незграбний».

Саме тоді Тато Смурф робить найкраще, що міг зробити дорослий: не переконує словами, що Незграбко молодець, а довіряє йому справжню важливу справу. Він передає йому рецепт захисного зілля і прямо говорить: «Я довіряю цей рецепт лише тобі».

Незграбко хвилюється, помиляється, частину роботи робить не так, як задумував, але не кидає справу. Він зосереджується, пробує далі — і зрештою отримує несподіваний, але чудовий результат. Додаткові сторінки підготовлені пісихологинею прямо пояснюють: не все виходить ідеально з першого разу, ідеалу взагалі не існує, а за кожним успіхом зазвичай стоять невдалі спроби.

І ще одна прекрасна думка книги: не треба вміти все. У кожного є свої слабкі й сильні сторони та свої таланти. Важливо не відступати після першої невдачі й дозволити собі зробити щось «по-своєму».

Книга допомагає поговорити з дитиною про страхи, страх темряви, підтримку близьких, самооцінку, невдалі спроби, власні сильні сторони та віру в себе.