(066) 165-54-38 (067) 673-10-81

Користь для дитини від читання коміксів

07.07.2018


Про що ви думаєте, коли згадуєте комікси? Про Америку, супергероїв та нові фільми Marvel у прокаті? У нас є для вас несподівані новини: комікси — то дуже великий і серйозний світ. Чому ж не слід зневажливо ставитися до цього мистецтва.

Від наскельних малюнків до манги

Комікси — це великий культурний пласт мистецтва, не надто популярного в Україні. Батьки не дуже розуміють цей жанр та можуть несерйозно ставитися до захоплень коміксами. Але супергерої — не єдина тема, яка існує у цілому всесвіті кольорових картинок. Нон-фікшен, тревелоги, автобіографії у коміксах корисні і для дорослих, і для дітей, тому що можуть у зрозумілій та легкій формі пояснити якусь тему. 

Загалом, комікс — це послідовність зображень, об’єднаних однією історією або ідеєю з різною метою. Іноді для розваги чи естетичного задоволення, а іноді вони доносять якусь конкретну інформацію. Люди здавна мислили серіями зображень — це природно та зрозуміло: ми сприймаємо світ візуально і нам зручно його так передавати. Ще з часів, коли пращури малювали у печерах — вони використовували послідовність зображень для створення певного сюжету. У таких малюнках, звісно, не було діалогів, але вже був присутній рух. Люди ніколи не переставали використовувати цей інструмент для передачі повідомлень — навіть у Середні віки ми бачимо ілюстрації чи вітражі (наприклад, у церквах), де у декількох зображеннях розповідається шлях Христа чи Святих. 

Перевага “історії через зображення” полягає в тому, що людям для розуміння непотрібна мова — картинку зможе усвідомити кожен, незалежно від віку, країни, епохи та інших факторів.

Наприкінці XIX століття почали виникати більш серйозні роботи окремого жанру. Серед прадідусів коміксу відзначають Рудольфа Тоффлера та Вільгельма Буша, які вже починали створювати цілі альбоми, де був один персонаж (чи сім’я). У Тоффлера з’являється поділ на кадри, вже є бабли і передача руху, та навіть підписи під зображеннями. У таких альбомів зовсім скоро з’явилися прихильники й жанр потрапив у газети, де під сатиричні історії в малюнках була виділена окрема сторінка. Це явище спочатку було притаманно країнам Європи, тож тільки у 1879 році в Америці почали створювати власні комікси, а не передруковувати європейські. Спочатку з’явилися дитячі комікси, але згодом популярності набули більш універсальні персонажі, які цікавили різні вікові категорії. Після появи кольору в газетах розпочався справжній бум — з’явилося багато персонажів мейнстріму, вони були відомі, рекламували товари та популяризували жанр через впізнаванність. Далі комікси розвивались вже у більш тісній взаємодії з соціальними подіями. 

Супергерої виникли у буремний для Америки шлях: спочатку депресія, потім воєнний період — що й казати, якщо Супермен з’явився у 1939 році. 

Людям потрібно було в кого вірити, тому вони почали створювати собі героїв. Навіть по фільмах видно, скільки персонажів пов’язано з Другою Світовою війною. Популярною є думка, що супергерої — це такий сучасний пантеон і в цьому є сенс, адже багато чого взято з давньогрецької міфології, але перетворено під сучасність.

Європа ж пішла іншим шляхом: тут менш популярними були супергеройські комікси, а народне визнання отримали філософські, сюжетні та складні комікси без акценту на особистість.

У США ж після розквіту супергероїки почали з’являтися більш андерграундні мотиви: темні майстри на кшталт Алана Мура, Френка Міллера та інших авторів, які віддзеркалювали певні соціальні події у США на той момент. До речі, культура коміксу у США набула такого розмаху, що усі жанри, які тільки існують, зайшли своє відбивання у цій сфері, навіть мелодрами, хорори та сімейні історії.
Наразі в Європі з’являється багато дитячо-орієнтованих цікавих коміксів, саме з новими (часто жіночими) персонажами на сучасний лад.
Цікавий факт: головна героїня-жінка з’явилася у коміксах ще наприкінці XIX століття. Це була історія про злопригоди у Парижі однієї покоївки з Британії.

Загалом, існують різні школи коміксів: американська, франко-бельгійська, італійська, іспаномовна та азіатська. 

Азіатська — тому що ж манга, манхуа і багато інших різновидів локальної культури теж є частиною коміксів. Манга відрізняється від тієї ж американської школи стильною ставкою на емоції: вони б’ють через край, вони експресивні, як і частково японська культура. 
Манга дуже кінематографічно передає навколишнє середовище: можна побачити по декілька сторінок атмосфери у фрагментах — променях, інтер’єрах, листочках та інших деталях.

Персонажі манги можуть сміятися, плакати, показувати сильні емоції й це не завжди зрозуміло представникам нашої культури та нашого виховання. Загалом манга дуже динамічна і випереджає навіть екшн-комікси за кількістю подій та зміною картинок. До того ж вона чорно-біла, діалоги мають другорядне значення, а візуальні символи передають весь сюжет.

Навіщо дитині читати комікси? 

Зараз дітей, які люблять комікси, стало більше, і у батьків виникають цілком логічні питання, який сенс у мальованих картинках з мінімумом тексту. 

В інших країнах комікси — це частина шкільної програми. Визнано, що комікси – це книги для розвитку дітей й є доведений факт: любов до коміксів згодом трансформується у любов до книжок загалом, бо дитина звикає до процесу читання. 

Тож якщо ви не знаєте, як навчити дітей любити читати, спробуйте зацікавити їх через улюблених героїв. Це можуть бути ті ж самі супергерої, або популярні зараз комікси українською мовою: “Валеріан”, які отримали “друге життя” після виходу фільму, про пригоди Джеронімо Стілтона, про пригоди веселих Смурфів. 

Можемо стверджувати, що комікси читати дітям – це сприяти розвиткові їхньої ерудиції, фантазії, уяви.

Створити власний комікс?

Діти хочуть малювати свої комікси з різних мотивів: хтось хоче створити власного супергероя та втілити ідею, хтось любить малювати й хоче спробувати себе у новому жанрі — чому б замість однієї картинки не створити цілу історію. У когось, навпаки, дуже багато історій і вони не знають, як їх втілити. Окрема категорія — це діти, які цікавляться анімацією — для них комікси з покадровими зображеннями це такий трамплін, звідки вони можуть почати. До того ж, інколи вони по віку не потрапляють на курси анімації, а на комікси вже можна.

Батькам варто розуміти, що комікси — це не тільки малювання, але й робота сценариста, художника, колориста, і усі ці процеси часто можна зустріти в інших професіях. 

Комікс загалом багато чого взяв у кіно і це незаперечний факт — якщо дитина зможе розкласти історію у коміксах, то це допоможе у майбутній режисерській роботі. Більш того, багато режисерів визнають, що любили комікси і захоплювались ними. 

Цікавий факт: Федеріко Фелліні був сценаристом коміксів, любив Чарлі Брауна, мав власну колекцію та любив Снупі.

У коміксах головне — розказати історію, тому якщо дитина не вміє малювати — це не перешкода. Головне завдання — навчити розказувати історію і візуально, і у формі діалогу.


КОШИК 0.00 грн
Назва К-ть Сума
Вартість книг: 0.00 грн
Знижка %: 0.00 грн
Всього до оплати: 0.00 грн
Усі права застережені © Видавництво «Ірбіс Комікси«, 2018